Наукові праці Лісівничої академії наук України

Трав’яне вкриття та режим екологічних факторів у грабово-дубових лісостанах Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща»

Halyna Herasymchuk — 2026-03-10

Охарактеризовано видовий склад, проєктивне поширення, трапляння та рясність трав’яного вкриття. Наведено характеристику виявлених видів трав’яних рослин за відношенням до екологічних чинників: вологості і трофності грунту, його сольового режиму і кислотності, режиму затінення. Лісорослинні умови природних лісостанів Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» відповідають режиму вологолісолучного типу зволоження, яке є найстабільнішим порівняно з іншими кліматичними та едафічними факторами.

В усіх сформованих деревостанах спостережено підвищення змінності зволоження лісорослинних умов із зростанням їх віку та формуванням проміжного між суббореальним і неморальним типом терморежиму та субгумідним типом омброрежиму.

Екологічні фактори у лісостанах змінюються залежно від складу і віку деревостану. Зокрема виявлено, що за відношенням до теплового режиму, кислотності грунту та режиму затінення, відмінностей у видовому складі рослин практично не спостерігається. На території Парку переважають неморальні елементи флори, рослини слабокислих ґрунтів і за вибагливістю до освітлення – світлолюбні види. У відношенні до водного режиму панують мегатрофи-мезофіти, що відповідає грунтово-кліматичним умовам, характерним для лісових екосистем регіону. За вимогливістю до родючості грунту переважають рослини-мегатрофи.

Наявність значної кількості рідкісних рослин у складі досліджуваних насаджень свідчить про їхню унікальність і необхідність запровадження природоохоронних заходів у Ківерцівському НПП «Цуманська

Рідкісні види комах-дендробіонтів в об’єктах Смарагдової мережі (UA0000254 Cherkaskyi Bir)

Наталія Пузріна — 2026-03-11

Лісостани Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в об’єктах Смарагдової мережі UA0000254 Cherkaskyi Bir є важливим резерватом, який включає види та оселища комах, що підлягають охороні. З метою встановлення місць оселення комах-дендробіонтів, популяцій унікальних природних комплексів, рідкісних видів і таких, що перебувають під загрозою зникнення, здійснено детальні обстеження територій, під час яких ідентифіковано рідкісні види, внесених до Червоної книги України та в резолюцію Бернської конвенції. На обстеженій території поширені рідкісні види комах, а також оселища, внесені до списку, що підлягають охороні в UA0000254 Cherkaskyi Bir Смарагдової мережі. Проте це в основному ті види, які з лісовим середовищем пов’язані опосередковано – водні, болотяні, лучні, а також поширені поза межами ділянок. Найменш ослаблені дерева заселяють агресивні види ксилофагів, зокрема, дубовий заболонник (Scolytus intricatus Ratz.). У міру ослаблення дерев їх заселяють менш агресивні види – дубова златка (Chrysobothris affinis Fabr.), тоді як незворотньо ослаблені та всихаючі дерева заселяють вусач дубовий великий (Cerambyx cerdo L.) та жук-олень (Lucanus cervus L.). Виявлені популяції комах-ксилофагів характеризуються низьким і середнім ступенями заселення, вони виявлені лише на дуже ослаблених деревах, а червонокнижні види трапляються поодиноко.

Результати дослідження слугують інформаційною основою для формування регіональних програм збереження біорізноманіття та впровадження механізмів сталого використання лісових ресурсів.

Водозбори приток середньої течії р. Сіверський Донець: екологічна стабільність, правове регулювання та оптимізація лісокористування

Віталій Горошко — 2026-03-11

Представлено результати комплексного дослідження структури водозборів приток середньої течії річки Сіверський Донець – головної водної артерії східного регіону України, зокрема Харківщини. Проаналізовано структуру земельного фонду в межах басейнів малих і середніх річок, визначено фактичну лісистість територій і рівень антропогенного навантаження. Встановлено, що сучасна організація структури землекористування є екологічно незбалансованою. Спостережено значну диспропорцію у землекористуванні: частка ріллі є надмірною і в середньому становить – 75,2 ± 6,7% (на окремих водозборах – понад 90%), тоді як лісистість залишається недостатньою — лише 12,7%. Особливе занепокоєння спричиняють шість водозборів, де показник лісистості є критичним (3–6%). Наявний дисбаланс між площею ріллі та землями, вкритими лісовою рослинністю, створює передумови деградації водних і ґрунтових ресурсів. Особливу увагу приділено аналізу нормативно-правового регулювання захисних функцій лісів. На основі даних лісовпорядкування виявлено системну проблему невідповідності між юридичним статусом лісів (переважно «рекреаційно-оздоровчі») та їхньою фактичною водоохоронною роллю. Існуючий поділ лісів на категорії захисності не враховує геоморфологічних особливостей водозборів (схили, вододіли, заплави), що знижує ефективність водоохоронної та водорегулюючої функцій лісових насаджень. Запропоновано впровадити концепцію переходу до басейнового принципу управління лісами з виділенням зон суворої охорони у витоках річок.

Оцінка природного поновлення у пралісових угрупованнях Picea abies (L.) Karst. НПП «Верховинський»

Василь Дебринюк — 2026-03-12

Встановлено, що незважаючи на негативний вплив низки абіотичних чинників, зокрема зміни клімату, під наметом пралісових смерекових лісостанів НПП «Верховинський» в умовах відсутності безпосереднього антропогенного впливу відбувається інтенсивний процес природного поновлення Picea abies (L.) Karst., що свідчить про саморегульованість пралісових екосистем як еталонних природних об’єктів.

Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту на ділянках полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яного вкриття. Як і самосів, підріст в основному зосереджений на лежачих стовбурах IV стадії розкладання і від обсягу останніх значною мірою залежить успішність проходження процесу природного поновлення.

Відносна частка зміни висотних груп підросту зі зміною фаз розвитку лісостанів прослідковується доволі чітко. Для деревостанів, що перебувають в оптимальній фазі розвитку, частка дрібного підросту становить 82-96%; для деревостану у фазі старіння
вона дещо менша (78%); для деревостанів у фазі розпаду ця частка найменша (50-60%). Зворотна тенденція притаманна зміні частки середнього підросту – від 3 до 32% та великого – від 1 до 20%.

Зіставлення структури підросту за висотними групами чітко засвідчує, що деревостани у фазі пристигання характеризуються домінуванням дрібного підросту, тоді як у фазі розпаду спостерігається доволі збалансований розподіл усіх висотних груп за суттєвого збільшення частки середнього та великого підросту.

Поряд з підростом Piceа abies, під наметом смерекових пралісів трапляється підріст Sorbus aucuparia L., кількість якого відзначається значною варіабельністю – від 0,5 до 4,3 тис. шт./га. Причини такої варіабельності можуть полягати у специфіці екологічної ролі деревного виду, у стратегії його поширення, в особливостях мікрорельєфу пробних площ тощо.

Стан підросту доволі добрий, частка пошкоджень незначна: механічні – для підросту ялини і горобини становлять, відповідно, 2,1-9,6 та 1,9-10,9%, пошкодження дичиною – 0,5-6,6% та близько 3%.

Типологічна структура і продуктивність деревостанів грабово-соснових субучин і судібров Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату

Любомир-Олександр Дебринюк — 2026-03-12

Досліджено вікові зміни запасу стовбурової деревини у чистих і мішаних деревостанах чотирьох типів лісу, де типотвірними деревними видами виступають Pinus sylvestris L., Quercus robur L. та Fagus sylvatica L.. На території лісового фонду Страдчівського НВЛК свіжа та волога грабово-соснові судіброви посідають площу 1091,3 га, а свіжа та волога грабово-соснові субучини – 1170,9 га, що становить, відповідно, 17,1 і 18,3% вкритих лісовою рослинністю земель.

Встановлено, що до 60-річного віку варіабельність запасу деревини в аналізованих лісостанах невисока, що зумовлено відсутністю істотного лісогосподарського впливу на них. Після 60 років варіабельність показника запасу деревини істотно зростає, що зумовлено, насамперед, антропогенним впливом, який підсилюється негативною дією біотичних та абіотичних чинників.

У сосново-дубових деревостанах за різної частки дуба у складі (5-10 од.) максимальне нагромадження запасу досягається у віці 90-100 років, після чого показник помітно зменшується. Найістотніше зменшення запасу деревини після 90-річного віку спостережено у чистих дубових лісостанах. Найвищими запасами відзначаються деревостани за участю дуба у складі 5 од. (до 450 м³∙га^-1). У віці 130-140 років трапляються окремі сосново-дубові лісостани, запаси яких становлять 400-450 м³∙га^-1.

У віковій зміні запасу буково-соснових деревостанів прослідковується загальна тенденція – чим більша частка бука лісового у складі, тим запас деревостану менший. Найвищі запаси деревини спостережено у деревостанах, де частка бука становить 10% (430-450 м³·га^-1). Чим менша участь бука у складі, тим більша частка сосни. Сосна звичайна, як швидкорослий деревний вид, формує основний запас деревини. Порівняння запасів деревини у сосново-букових лісостанах з різною часткою бука лісового у складі засвідчує дещо вищу продуктивність деревостанів впродовж всього досліджуваного вікового діапазону, в складі яких менша частка листяного деревного виду.

Лісівничо-таксаційні детермінанти формування санітарного стану деревостанів за участю Abies alba Mill. у Покутсько-Буковинських Карпатах

Іванна Кульбанська — 2026-03-12

Представлено результати комплексного лісівничо-таксаційного дослідження детермінантів формування санітарного стану деревостанів за участю Abies alba Mill., розраховано індекс санітарного стану. Оцінено типологічну і вікову структуру лісів за участю Abies alba, встановлено їхнє походження (природне чи штучне) та частку деревного виду у складі. Санітарний стан деревостанів характеризується високою просторово-часовою мінливістю і варіює від ослабленого до середнього ступеня деградації, із локальними осередками інтенсивного всихання, які потребують пріоритетного фітосанітарного контролю. Найуразливішими є стиглі та пристиглі насадження штучного походження, а також деревостани, що формуються в умовах вологої смереково-букової суяличини унаслідок специфічного поєднання гідротермічних, біотичних та абіотичних стрес-факторів у такому біотопі. Підвищена участь Abies alba у складі деревостану, особливо понад ценотичний оптимум (25–30% від загального видового складу), корелює із зростанням індексу санітарного стану та посиленням проявів фізіологічного ослаблення і всихання дерев. Водночас мішані лісостани з оптимальною для ялиці білої екологічною нішею демонструють вищу біотичну стійкість та низький рівень патологічних проявів. Встановлено, що генезис деревостану суттєво впливає на санітарний стан: природні ліси мають нижчий індекс санітарного стану порівняно зі штучними, навіть у тих самих типах лісу. Результати дослідження підтверджують важливе значення лісівничо-таксаційних показників (тип лісу, вікова структура, походження деревостану, видовий склад) для прогнозування темпів розвитку деградаційних процесів у лісостанах за участю Abies alba та розроблення ефективної системи заходів із підтримання їхнього належного санітарного стану. Отримані дані мають практичне значення для лісовпорядкування, управління гірськими лісовими екосистемами та підвищення біотичної стійкості деревостанів до впливу негативних біотичних та абіотичних чинників.

Видова і висотна структура підросту після проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки у лісах Українського Розточчя

Василь Лавний — 2026-03-12

Досліджено процес природного поновлення впродовж п’яти років після проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки в сосновому, дубовому і буковому деревостанах на території Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату НЛТУ України. Проаналізовано кількість, видовий склад, висотну структуру та частоту трапляння самосіву і підросту окремих деревних видів. Встановлено, що після проведення рубки на всіх трьох експериментальних ділянках сформувалася достатня кількість життєздатного підросту головних деревних видів.

У сосновому деревостані в умовах свіжого грабово-дубово-соснового сугруду Страдчівського лісництва загальна кількість самосіву і підросту впродовж п’яти років зменшилася на 12,7% – з 20574 до 17964 шт./га. Зафіксовано позитивну динаміку появи підросту дуба звичайного, чисельність якого зросла майже втричі, а трапляння збільшилося з 4 до 15%, що вказує на активне закріплення цього деревного виду під наметом соснового деревостану.

У дубовому деревостані Лелехівського лісництва у рік проведення рівномірно-поступової рубки на ділянці обліковано 41825 шт./га самосіву і підросту, а через п’ять років їхня кількість зросла до 46805 тис. шт./га. Під наметом дубового деревостану після першого прийому рівномірно-поступової рубки спостерігається майже двадцятиразове збільшення кількості самосіву та підросту дуба звичайного – від 576 шт./га восени 2020 р. до 11129 шт./га восени 2025 року. Таке різке збільшення кількості рослин пояснюється рясним плодоношенням дуба звичайного восени 2024 року.

Стан поголів’я бобра європейського (Castor fiber L.) в угіддях Ківерцівського НПП «Цуманська пуща»

Василь Мазепа — 2026-03-13

Наведено результати аналізу стану поголів’я бобра європейського (Castor fiber L.) в Ківерцівському НПП та його біотопічного поширення. Дослідження здійснено впродовж 2023-2024 рр. на території угідь Парку, а в 2000 р. досліджено поширення і чисельність тварини в угіддях державного підприємства «Цуманське лісове господарство» на території Цуманського, Сильницького, Берестянського, Холоневицького лісництв, територія яких розміщена в межах Парку. Місця проживання бобра встановлено на р. Кормин (Берестянське, Холоневицьке л-ва), р. Рудка (СГВК «Дружба», Журавичівська ОТГ), на луках (Цуманське л-во), на ставках (Партизанське л-во), болотах Партизанського і Тростянецького лісництв, в урочищах «Чортове болото» (Берестянське л-во), «Залив» (Партизанське л-во), «Богуславка» (Цуманське л-во). Встановлено чисельність бобра у межах Парку. Основними біотопами існування бобра в умовах Парку є річки, меліоративні канали, ставки, низинні болота, рідше – луки.

В останні роки виявлено зменшення чисельності бобра, яке, ймовірно, пов’язано зі зміною гідрології водно-болотних екосистем, замуленістю меліоративних каналів, збільшенням поголів’я виду до оптимальної чисельності, що призвело до зменшенням приросту, міграції звірів за межі Парку. Найчастіше бобер в угіддях Парку заселяє меліоративні канали і невеликі річки з повільною течією води. У таких біотопах зареєстровано 79,3% поселень звіра. На території Парку у 29 поселеннях обліковано 239 особин бобрів. У 2000 р. на меншій площі обліковано 36 поселень, а загальна кількість поголів’я становила близько 270 особин. Основним типом житла звіра є нори і хатки. На водоймах Парку у поселеннях зареєстровано 40 хаток та 30 нір. Поселення бобра розташовані у вологих, сирих і мокрих сугрудових типах лісорослинних умов. У вологих сугрудах зареєстровано 17% поселень, у сирих – 46, у мокрих – 37%.

Лісівничо-таксаційна характеристика дубових деревостанів рекреаційно-оздоровчих лісів Лівобережної України

Сергій Мусієнко — 2026-03-13

За матеріалами лісовпорядкування проаналізовано розподіл дубових деревостанів у рекреаційно-оздоровчих лісах регіону за місцем розташування, походженням, типами лісу, групами і класами віку, класами бонітету та відносними повнотами. Встановлено, що дубові деревостани в рекреаційно-оздоровчих лісах Лівобережної України ростуть на площі 187,5 тис. га. За площею та запасом переважають деревостани паростевого походження, частка яких становить 56,5 та 64,6% відповідно. Частка площі дубових насаджень штучного похо-дження становить 38,1%, а насіннєвих природніх – 5,4% від загальної площі. Переважають деревостани свіжої кленово-липової діброви – 91 тис. га, що становить 48,6% від загальної площі дубових лісів.

Встановлено переважання дубових деревостанів у межах зелених зон навколо населених пунктів, площа яких становить 153,6 тис. га або 81,9%, з яких 50,8% становить лісопаркова частина і 31,1% – лісогосподарська. Суттєво переважають як за площею (73%), так і за запасом (76,8%) середньовікові деревостани із середнім запасом 221 м³∙га^-1. Частка дубових молодняків становить 4,7, пристиглих – 9,3, стиглих і перестійних деревостанів – 13% від загальної площі. Дубові деревостани ростуть переважно за II класом бонітету із середнім запасом 245 м³·га^-1, частка яких становить 43,7% від загальної площі. Також відмічено суттєве переважання за площею дубових деревостанів, які мають відносну повноту 0,7 (46,6%).

Переважають деревостани V–XI класів віку, частка площі яких становить 88,4%. Середні значення відносної повноти дубових деревостанів, починаючи із VII класу віку, поступово, а з XIV – суттєво знижуються. Середній запас у 130-річному віці сягає максимуму – 318 м³·га^-1, а потім суттєво знижується – до 87 м³·га^-1у 200 років як наслідок низької повноти.

Кліматично-орієнтоване лісівництво як концептуально новий підхід до управління лісами

Тарас Парпан — 2026-03-13

Лісовий сектор є однією з галузей, що зазнає суттєвого впливу наслідків зміни клімату, які ставлять перед лісовим господарством широкий спектр серйозних викликів. Найбільш суттєвими з них є погіршення стану лісових екосистем та підвищена частота чи агресивність шкідливих чинників. Останні повні оціночні звіти Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, опубліковані в 2021-2023 рр., наголошують на необхідності запровадження невідкладних та ефективних заходів для пом'якшення наслідків зміни клімату. Тому розроблення концепції кліматично-орієнтованого лісівництва та відповідних адаптивних заходів є одним із підходів для досягнення цих цілей у лісах та в лісовому секторі загалом. Поява концепції кліматично-орієнтованого лісівництва, як нового підходу до управління лісами, є відповіддю на комплексні виклики, зумовлені зміною клімату та соціально-економічними трансформаціями. Заходи з адаптації лісів до зміни клімату повинні бути спрямовані не лише на їх збереження, захист та покращення у змінених умовах, але й на збільшення їхнього потенціалу з погляду впливу на пом’якшення негативних наслідків зміни клімату. Концепція кліматично-орієнтованого лісівництва базується на таких основних цілях: зменшенні викидів парникових газів в атмосферу, адаптації і підвищенні стійкості лісів до зміни клімату та повноцінному наданні ними екосистемних послуг, сталому підвищенні продуктивності лісів та економічному добробуті. Для України впровадження цієї стратегії стане важливим кроком для досягнення кліматичник цілей та інтеграції з країнами ЄС. Тому кліматично-орієнтоване лісівництво потрібно розглядати як основу нового бачення лісової політики, що поєднує екологічну, економічну та соціальну складові в контексті глобальної кліматичної кризи.

Структура лісового фонду Буковинського низькогір’я та середньогір’я Покутсько-Буковинських Карпат

Василь Поляк — 2026-03-13

На території Покутсько-Буковинських Карпат лісогосподарську та природоохоронну діяльність здійснюють 37 лісництв і п’ять природоохоронних науково-дослідних відділень. З урахуванням різної висоти над рівнем моря, специфіки рельєфу і складу лісової рослинності, на території підобласті приналежність лісового фонду до лісогосподарських одиниць охарактеризовано окремо за двома підрайонами – Буковинського низькогір’я та Буковинського середньогір’я.

У загальній площі вкритих лісовою рослинністю ділянок Покутських Карпат підрайони Покутського середньогір’я та низькогір’я посідають подібну площу – 19,7 та 22,7 тис. га відповідно. У Буковинських Карпатах середньогірна частина земель лісогосподарського призначення (45,7 тис. га) є дещо більшою, ніж низькогірна (39,8 тис. га).

Площа вкритих лісовою рослинністю ділянок Буковинського низькогір’я і середньогір’я становить 78,6, не вкритих лісовою рослинністю ділянок – 5,4, нелісових земель – 1,5, земель лісогосподарського призначення – 85,5 тис. га.

Площа вкритих і не вкритих лісовою рослинністю ділянок підобласті Покутсько-Буковинські Карпати становить, відповідно, 120,9 та 7,4 тис. га, площа нелісових земель – 1,9 тис. га. Загальна площа земель лісогосподарського призначення підобласті становить 130,2 тис. га.

Площа штучних насаджень на території лісового фонду Покутсько-Буковинські Карпати становить 34,9 тис. га. При цьому на території підрайону Покутські Карпати частка лісових культур дещо менша, ніж на території Буковинських Карпат (відповідно, 20,5 та 33,4%).

Поширення лісостанів за участю Picea abies (L.) Karst. в ялицевих типах лісу Івано-Франківської області

Ярослав Форгіль — 2026-03-13

Picea abies (L.) Karst. є одним із перспективних деревних видів для культивування в яличинах і суяличинах впродовж обмеженого періоду часу з метою отримання значних обсягів деревини – вищих, ніж в умовах смеречин і сусмеречин. Особливість ялини європейської нагромаджувати високі запаси деревини в ялицевих типах лісу було помічено давно, в зв’язку з чим цей деревний вид широко культивували в ялицевих типах лісу Івано-Франківщини.

Встановлено, що лісостани з перевагою в складі Picea abies в ялицевих типах лісу Івано-Франківської області займають площу 38,7 тис. га, де деревний вид має переважно штучне походження. Площа лісових культур з перевагою у складі ялини становить майже 27 тис. га або 69,6%. Ялинники досліджуваного регіону ростуть в 11-ти ялицевих типах лісу, найпоширенішим з яких є волога смереково-букова суяличина (74,2% від площі ялицевих типів лісу). Найвищі запаси деревини встановлено в умовах вологих букової та смерекової суяличин (відповідно, 430 і 444 м³∙га^-1).

Найбільша площа ялинників в ялицевих типах лісу зосереджена на схилах північних експозицій (12966,2 га або 33,5%) та на рівнинних ділянках (11410,2 га або 29,5%). Найвищі запаси стовбурової деревини (387-396 м³∙га^-1) притаманні ялиновим деревостанам, які ростуть на схилах північно-західної, східної та західної експозицій, найнижчі (227 м³∙га^-1) – на рівнинних ділянках.

Найбільшу площу займають ялинники, що ростуть на спадистих схилах і рівнинних ділянках (13,4 і 11,4 тис. га або 35 і 30%). Площа ялинників на пологих схилах доволі низька (3,1 тис. га або 8%), а на дуже стрімких схилах північних і південних експозицій – найменша (0,7 і 0,3 тис. га або 2 і 1%).

Найнижчий запас деревини на одиницю площі встановлено в ялинниках на рівнинних ділянках і на схилах стрімкістю до 10⁰ (227 і 291 м³∙га^-1). Найвищі запаси деревини на дуже стрімких схилах (479 і 495 м³∙га^-1) зумовлені обмеженою господарською діяльністю в них.

Суттєвої відмінності у запасах деревини ялинових лісостанів, які ростуть на південних і північних схилах ялицевих типів лісу, не встановлено.

Комплексне оцінювання перспективності культивування Quercus rubra L. у лісових насадженнях Черкащини

Світлана Лось — 2026-03-14

Проаналізовано площі деревостанів дуба червоного та їх розподіл за складом, віком і типами лісорослинних умов у Черкаському надлісництві філії «Центральний лісовий офіс» та у Черкаській області. Так, частка лісових культур дуба червоного у філії «Черкаське лісове господарство» дорівнювала 0,47% від загальної площі лісових насаджень підприємства та 0,54% – по області. Здебільшого коефіцієнт участі виду становив 1-2 одиниці у складі. Як домішка у деревостанах із домінуванням Quercus rubra L. траплялися ясен звичайний, береза повисла, дуб звичайний та інші аборигенні листяні деревні види.

Підтверджено високу інтенсивність росту та продуктивність дуба червоного в умовах Черкащини. Бонітет переважної більшості деревостанів характеризується І класом і вище. Запас деревини кращих з них у віці 55-69 років становить понад 400 м³/га. Деревостани з найнижчими таксаційними показниками характеризувалися високою густотою. Аналіз селекційної структури обстежених насаджень вказує на високу якість стовбурів дуба червоного майже на всіх пробних площах.

Результати балового комплексного оцінювання підтвердили придатність виду для створення лісових культур і захисних насаджень в умовах Правобережного Лісостепу. Сім деревостанів із 12 відповідали вимогам щодо плюсових насаджень. Рекомендовано відбір у цих насадженнях плюсових дерев.

Засвідчено наявність природного поновлення Quercus rubra на території 95% обстежених деревостанів, але кількісно переважав самосів віком до трьох років. Загалом, на території Черкаського надлісництва інтенсивність природного поновлення дуба червоного під наметом деревостанів та за їх межами вказує на низькій рівень інвазійної активності виду.

Динаміка обсягів рубок головного користування в дубових деревостанах Лісостепу України

Володимир Пастернак — 2026-03-14

Наведено прогноз обсягів рубок головного рубання на 110 років в експлуатаційних дубових лісах Лісостепу та на 130 років – для інших категорій лісів, що входять до розрахунку рубок головного користування. Для розрахунків використовували інформацію з бази даних ВО "Укрдержліспроект" станом на 01.01.2022. Розрахунки проводили для 1-ї та 2-ї вікових, нормальної і раціональної розрахункової лісосіки для деревостанів як насінного, так і вегетативного походження. Встановлено, що найбільш виправданим підходом є раціональна розрахункова лісосіка, яка передбачає заготівлю деревини лише у стиглих деревостанах. Для досягнення рівномірного рівня рубок та збалансування вікової структури пропонується поступово переходити до нормальної розрахункової лісосіки.

Розрахунок обсягів рубок головного користування здійснено за господарськими секціями з урахуванням віку стиглості. За базовим сценарієм, загальна площа дубових лісів та їхній розподіл за категоріями лісів передбачалися незмінними. Водночас пропонується поступово замінювати паростеві дубові насадження насінними.

Для дубової господарської секції експлуатаційних лісів насінного походження нормальна розрахункова лісосіка в першому розрахунковому періоді становить 2331,0 га, 1-ша вікова – 2790,3 га, 2-га вікова – 3275,3 га, а раціональна розрахункова лісосіка – 3147,1 га. Раціональна розрахункова лісосіка через виражену нерівномірність у розподілі деревостанів за класами віку досягає свого максимуму (4170,7 га) у п'ятому розрахунковому періоді, після чого суттєво зменшується – до 1115,8 га. Тому, для досягнення рівномірного рівня заготівлі та більш збалансованої структури за віковими групами, пропонується перейти до нормальної розрахункової лісосіки, починаючи з третього розрахункового періоду.

У лісах з обмеженим режимом лісокористування для дубових насаджень насінного походження IIІ класу бонітету та вище розрахункова раціональна розрахункова лісосіка становить 366,2 га, нормальна розрахункова лісосіка – 1174,9 га. З п'ятого розрахункового періоду можливе використання нормальної розрахункової лісосіки.

У дубовій господарській секції експлуатаційних лісів вегетативного походження II класу бонітету та вище раціональна розрахункова лісосіка становить 316,5 га, нормальна розрахункова лісосіка – 365,4 га. Починаючи з третього розрахункового періоду, можна використовувати нормальну розрахункову лісосіку з поступовим вирівнюванням вікового розподілу. Для інших категорій лісів, що включаються до розрахунку рубок головного користування, відповідні значення становлять 1174,4, 418,7, 838,9 та 366,2 га відповідно.

Пропонується встановити вік рубки дубових насаджень насінного походження в експлуатаційних лісах I класу бонітету і вище на рівні 131–140 років, а для дубових насаджень вегетативного походження II класу бонітету і вище – на рівні 91–100 років. Це сприятиме покращенню розмірної та якісної структури насаджень, підвищенню їхніх екологічних і захисних функцій, прискоренню вирівнювання вікової структури в дубових лісах.

Моделі росту та продуктивності самосійних соснових лісів Українського Полісся

Володимир Блищик — 2026-03-16

Представлено результати дослідження динаміки основних таксаційних показників самосійних лісів сосни звичайної на землях сільськогосподарського призначення. Як дослідні дані використано результати власних досліджень у самосійних лісах п’яти областей Українського Полісся (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська і Чернігівська) та інформацію про природні сосняки цього регіону з бази даних. Параметри моделей таксаційних показників встановлювали за допомогою регресійних залежностей, а їхню точність і адекватність перевіряли за допомогою статистичних критеріїв. Модель кривої-гід за верхньою висотою розроблено на основі ростової функції Г. Томазіуса. Для зручності практичного використання її адаптували до шкали М.М. Орлова та виконали перехід від верхньої до середньої висоти. Аргументами моделі середнього діаметра виступають середній вік (r = 0,89) і середня висота (r = 0,94), тому вона придатна для моделювання будь-якого класу бонітету. Для апроксимації динаміки суми площ перерізів використано видозмінену ростову функцію Л. Берталанффі, де аргументом виступає середня висота насадження. Суттєві відхилення моделі від дослідних даних характерні лише для сосняків на землях лісогосподарського призначення, оскільки їхня відносна повнота становить переважно 0,6-0,8. Тому результати моделювання суми площ поперечних перерізів самосійних насаджень дають підставу стверджувати, що розроблені таблиці продуктивності характеризуватимуть динаміку основних таксаційних показників за повноти 1,0. Моделювання частини деревостану, що вибирається, проводили методом прямої регресії (функцією від віку деревостану) з використанням редукційних чисел. Розроблений комплекс математичних моделей дає змогу з високою точністю оцінювати особливості росту самосійних лісів на землях сільськогосподарського призначення. На основі них опрацьовано таблиці продуктивності для І^d–ІV класів бонітету повних (нормальних) насаджень.

Перспективи заготівлі деревини лісогосподарськими підприємствами Львівщини

Степан Миклуш — 2026-03-16

Потреба економіки держави в якісній діловій деревині визначає необхідність підвищення продуктивності і біотичної стійкості насаджень, формування їхньої оптимальної структури та раціонального багатоцільового використання лісових ресурсів, обсяг якого визначають розрахунковою лісосікою.

Встановлено, що у лісовому фонді досліджених підприємств частка використання середньої зміни запасу становить близько 60%, а запасу стиглих і перестійних деревостанів – лише 52-55% від запасу повних деревостанів. Значними на підприємствах є площі лісового фонду (від 13 до 40%), які вилучено із головного користування лісом, що позначилось на обсягах заготівлі деревини від рубок головного користування. В умовах ДП «Бродівське лісове господарство»[1] рубками головного користування вибирають, залежно від господарств, 67-70% зміни запасу, а в умовах ДП «Дрогобицьке лісове господарство» цей показник майже у два рази менший.

В Україні у 2023 р. заготовлено 15,7 млн м³ деревини, з них рубками головного користування – 6,7 млн м³, а заходами з поліпшення санітарного стану заготовлено 5,4 млн м³ деревини, що становить понад 80% від обсягу рубок головного користування.

Удосконаливши законодавство щодо заготівлі деревини вибірковими методами на ділянках, які виключені із розрахунку головного користування та вилучивши із лісового фонду підприємств лісостани інвазійних видів, можна підвищити частку використання середньої поточної зміни запасу до 75%, що забезпечить збільшення обсягів заготівлі деревини в межах досліджуваних підприємств на 30 тис м³. Застосувавши такий підхід для лісового фонду України загалом, отримаємо змогу заготовити 18,7 млн м³деревини. Упорядкувавши виконання рубок догляду за лісом у середньовікових деревостанах і вибіркових санітарних рубок, забезпечивши формування стиглих деревостанів з відносною повнотою 0,75-0,8, можна підвищити запаси стиглих деревостанів майже на 35-40%.

[1] Назви лісогосподарських підприємств наведено відповідно до того, як вони офіційно називалися в період проведення досліджень (2020–2021 рр.).

Інституційні та правові аспекти еколого-економічного механізму врахування послуг лісових екосистем у діяльності лісогосподарських підприємств України

Любомир Міц — 2026-03-16

Виявлено вплив прогалин у законодавстві, недосконалості податкових і бюджетних механізмів, а також відсутності єдиної системи моніторингу й верифікації (Monitoring-Reporting-Verification, MRV) на врахування екосистемних послуг у практиці управління лісами. Доведено, що застосування економічних інструментів, таких як платежі за екосистемні послуги, податкові стимули, компенсаційні механізми та грантові програми, здатне забезпечити сталий розвиток лісового сектору та підвищити фінансову стійкість лісогосподарських підприємств. Обґрунтовано необхідність створення партнерських платформ між державою, громадами, бізнесом і науковими інституціями для координації рішень, стандартизації методик оцінювання вартості послуг лісових екосистем і підвищення прозорості інституційних процесів. Удосконалення та імплементація системного інституційно-правового механізму сприятиме інтеграції послуг лісових екосистем у фінансове й стратегічне планування діяльності лісогосподарських підприємств, зміцненню природного капіталу та розвитку ринку екосистемних послуг в Україні.

Дослідження полягає в уточненні змісту та структури еколого-економічного механізму врахування екосистемних послуг для лісового сектору України; у визначенні організаційно-правових передумов його впровадження; у розробленні моделі інституційної взаємодії суб’єктів системи з урахуванням послуг лісових екосистем; у запропонуванні системного підходу до інтеграції цінності екосистемних послуг у діяльність лісогосподарських підприємств. Отримані результати можна використати для вдосконалення нормативно-правового забезпечення лісового господарства, розроблення нових економічних інструментів стимулювання сталого лісокористування, формування механізмів екологічних платежів та удосконалення системи управління природним капіталом у лісовому секторі.

Багатокритеріальна оптимізація сценаріїв менеджменту лісів Українських Карпат у дискурсі парадигми екосистемних послуг

Оксана Пелюх — 2026-03-16

В умовах посилення суспільного запиту на багатофункціональну роль лісів і послуги лісових екосистем, традиційні підходи до менеджменту лісового господарства виявилися неадекватними, особливо в Українських Карпатах, де поширення монокультурних похідних ялинових насаджень, сформованих для максимізації обсягів деревини, призвело до втрати їхньої стійкості. Ця проблема особливо гостра в Українських Карпатах, де поширення монокультурних похідних ялинових насаджень, які були сформовані для максимізації обсягів деревини, призвело до втрати їхньої стійкості, продуктивності та біорізноманіття. Ці одновікові насадження є менш стійкими до негативних чинників, таких як шкідники, хвороби та вітровали, порівняно з природними мішаними або буковими лісами. Усталені підходи до ведення лісового господарства потребують адаптації до нових умов для збалансування конфліктуючих потреб різних стейкхолдерів. Метою роботи є розроблення ефективних сценаріїв переформування цих насаджень і визначення оптимальних, враховуючи суперечливі потреби стейкхолдерів. За результатами моделювання, виконаного з використанням симулятора росту SIBYLA та застосуванням методу аналізу ієрархій, запропоновано 56 можливих сценаріїв та оцінено їх за лісогосподарським, екологічним, економічним і соціальним критеріями. Виявлено, що оптимальним сценарієм є той, який забезпечує формування цільового, наближеного до корінного, різновікового мішаного насадження шляхом природного поновлення. Отримані кількісні оцінки приросту обсягів послуг лісових екосистем (регулювання, підтримання, туристично-рекреаційні можливості) можуть слугувати надійною інформаційною основою для визначення їхньої вартості та оцінювання еколого-економічної ефективності заходів переформування.

Фізичні властивості легких стружкових плит із частковою та повною заміною деревини кострицею конопель

Павло Бехта — 2026-03-17

Зростаючий попит на деревинні плити для будівельної та меблевої галузей, а також посилення глобальної стурбованості щодо зменшення антропогенного тиску на лісові ресурси зумовлюють необхідність пошуку альтернативних видів сировини для їх виробництва. Сільське господарство може забезпечувати сировину не лише з недеревних рослин, але й із численних відходів та побічних продуктів. Метою роботи було з’ясувати вплив часткової чи повної заміни деревної стружки кострицею коноплі на фізичні властивості стружкових плит.

Виготовляли тришарові стружкові плити щільністю 350, 450 і 550 кг/м³ з різними об’ємними пропорціями частинок деревини та костриці коноплі у внутрішньому шарі (100:0, 75:25, 50:50, 25:75, 0:100%), тоді як зовнішні шари складалися лише з деревних частинок. Плити, виготовлені повністю з деревинної стружки, використовували як еталонні. Для склеювання частинок застосовували карбамідоформальдегідний (КФ) клей. Досліджували насипну щільність частинок, набрякання за товщиною і водопоглинання плит.

Костриця конопель має нижчу насипну щільність порівняно з деревинною стружкою, а її частинки відзначаються меншими розмірами, ніж деревинні. Дисперсійний аналіз (ANOVA) показав, що щільність плит і вміст костриці коноплі у внутрішньому шарі суттєво впливають на набрякання за товщиною і водопоглинання. Часткова заміна деревинної стружки кострицею коноплі покращує фізичні властивості плит: збільшення щільності зменшує водопоглинання та збільшує набрякання, а збільшення вмісту костриці коноплі у внутрішньому шарі зменшує набрякання за товщиною і водопоглинання.

Отже, використання костриці коноплі дає змогу частково замінити деревину у виробництві стружкових плит, що сприяє зниженню потреби в лісових ресурсах, скороченню собівартості, підвищенню екологічної стійкості легких плит та ефективному використанню сільськогосподарських відходів.

Вплив властивостей складових елементів із вживаної деревини на характеристики міцності комбінованих столярних плит

Сергій Гайда — 2026-03-17

Представлено результати дослідження впливу складових елементів (рейок) із вживаної деревини на фізико-механічні характеристики комбінованих столярних плит. Актуальність роботи зумовлена потребою у впровадженні принципів циркулярної економіки в деревообробну промисловість, де вживана деревина розглядається як повноцінна вторинна сировина. Об’єктом дослідження є щитові плити з внутрішнім шаром із рейок різної ширини, порід і матеріалів (масивна деревина, деревинно-стружкові рейки), личковані фанерою з обох боків. Метою дослідження є встановлення впливу параметрів рейок (ширина, порода, тип матеріалу, частка масиву) на межу міцності при статичному згині та при сколюванні вздовж волокон. Експериментальні плити розміром 500 × 500 × 22 мм виготовляли із вживаної деревини сосни і бука та комбінували з рейками з деревинно-стружкових плит. Випробування проводили відповідно до стандартів EN 310 та EN 205. Встановлено, що збільшення ширини рейок із 30 до 60 мм зменшує міцність при згині на 10-11%, а чергування порід (сосна – бук) підвищує її на 8%. Додавання 40% рейок з ДСП забезпечує зниження питомої витрати масиву до 40% за прийнятими значеннями міцності (σ_зг = 33,8 МПа, τ_ск = 5,3 МПа). Розроблено емпіричні моделі, які описують залежність міцності столярних плит від ширини рейок, щільності та частки масивної деревини: σ_зг = 12,7 + 0,028ρ + 0,19m − 0,11b, (R² = 0,93). Оптимальною визначено структуру з рейками завширшки 30-40 мм, чергуванням рейок сосни та бука й часткою масиву не менше 60%. Показано, що міцність плит із вживаної деревини становить 89-94% від показників плит із первинної деревини, що підтверджує можливість їх промислового використання. Отримані результати мають практичне значення для розроблення ресурсоефективних технологій виробництва комбінованих столярних матеріалів і можуть бути використані у виробництві меблів, міжкімнатних дверей та внутрішніх конструкцій.

Вплив часткового заміщення деревини жомом цукрових буряків на фізичні властивості стружкових плит

Володимир Гаманчук — 2026-03-18

Збільшення темпів зрубування лісів обмежує доступність деревини, підвищує її вартість і загострює конкуренцію за сировину, що ускладнює сталий розвиток деревообробної промисловості. Це стимулює пошук альтернативних джерел сировини для часткової або повної заміни деревини у виробництві деревинних композиційних матеріалів. Використання агровідходів дає змогу зменшити залежність від деревини, скоротити виробничі витрати та знизити негативний вплив на довкілля, одночасно створюючи додаткову економічну цінність із відходів сільськогосподарського виробництва. Мета роботи полягала у з’ясуванні впливу часткової або повної заміни деревної стружки жомом цукрових буряків (ЖЦБ) на фізичні властивості стружкових плит. Виготовляли одношарові плити з номінальною щільністю 600 та 750 кг/м³ з різними об’ємними співвідношеннями деревини та ЖЦБ: 100 : 0, 75 : 25, 50 : 50, 25 : 75 та 0 : 100%. Для склеювання частинок застосовували полімерний дифенілметандіізоціанатний (pMDI) клей. Досліджували фракційний склад і насипну щільність частинок, щільність, набрякання за товщиною і водопоглинання плит.

Ситовий аналіз показав, що частинки ЖЦБ мають менший розмір, пористу та нерівну форму, що призводить до нижчої ефективності ущільнення порівняно з деревиною. Обидва типи частинок добре змочуються водою, забезпечуючи подібне покриття клеєм pMDI та парафіновою емульсією. Зі збільшенням частки ЖЦБ зростали вологість, щільність та набрякання плит, при цьому набрякання демонструвало сильну лінійну кореляцію з вмістом ЖЦБ (R² = 0,93). Найвищі значення набрякання були зафіксовані для плит з 100% вмістом ЖЦБ (37,3–39,5%), тоді як плити з деревини мали найнижче набрякання (12,6%). Використання клею pMDI дало змогу, навіть за високого вмісту ЖЦБ, значно знизити набрякання плит.

За результатами дослідження, часткова або повна заміна деревини на ЖЦБ є
ефективним способом підвищення екологічної сталості виробництва стружкових плит, зменшення використання лісових ресурсів та збереження або покращення основних фізичних властивостей матеріалу.

Експлуатаційні властивості легких стружкових плит з вмістом стружки стебел соняшника та міскантуса

Руслан Козак — 2026-03-18

Досліджено вплив стружки зі стебел соняшника та міскантуса на окремі експлуатаційні властивості легких стружкових плит (СП). Встановлено, що зі збільшенням частки стружки зі стебел соняшника в легких тришарових стружкових плитах щільністю 550 кг/м³, склеєних КФ клеєм, експлуатаційні властивості покращуються за прямолінійною залежністю. У плит зі стружкою з стебел соняшника показники водопоглинання та набрякання впродовж 2 та 24 год є меншими порівняно з контрольними плитами з деревинної стружки і становлять 69,04 та 90,62% для плит з вмістом стружки соняшника і 72,64 та 95,40% – для контрольних плит. Опір витягуванню шурупа як з пласті, так і з торця плити зростає зі збільшенням частки стружки зі стебел соняшника у структурі плити.

У плит зі стружкою стебел міскантуса показники водопоглинання та набрякання впродовж 2 та 24 год є меншими порівняно з контрольними плитами з виключно деревинної стружки і становить 65,11 та 78,65% відповідно. Опір витягуванню шурупа як з пласті, так і з торця плити зростає зі збільшенням частки стружки зі стебел міскантуса у структурі плити. Для плит з вмістом міскантуса 100% цей показник становить 954 Н при витягуванні шурупа з пласті та 917 Н – при витягуванні шурупа з торця плити.

Комбінування стружки зі стебел соняшника та міскантуса у середньому шарі легких тришарових СП покращує їхні експлуатаційні властивості. Порівняно з плитами, виготовленими з 100% деревинної стружки, плити, виготовлені з комбінацій деревинної стружки, стружки стебла соняшника та міскантуса, мають менші показники водопоглинання та набрякання впродовж 2 та 24 год та більші показники опору витягування шурупа з пласті і торця плити.