Наукові праці Лісівничої академії наук України

Вплив хронічного пошкодження листя личинками Tomostethus nigritus на радіальний приріст Fraxinus excelsior

пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

У Молодіжному парку м. Харкова чорний ясеновий пильщик Tomostethus nigritus (Fabricius, 1804) (Hymenoptera: Tenthredinidae) пошкоджує ясени понад 20 років. З 2012 р. науковці щорічно оцінюють дефоліацію та санітарний стан 90 пронумерованих дерев. Мета цього дослідження полягала в оцінюванні реакції радіального приросту ясена звичайного на пошкодження листя чорним ясеновим пильщиком (T. nigritus). Чисельність цього шкідника у Молодіжному парку з 2013 р. збільшувалася, а у 2015 р. серед ня дефоліація сягала 94,1±3,4%. Середня дефоліація окремих дерев змінювалась за роками від 31,7 до 73,3%, причому сусідні дерева в той самий рік могли мати дефоліацію від 0 до майже 100%. Лише три дерева два роки поспіль були дефолійовані на 100%. Залежності середнього рівня дефоліації від діаметра дерев не визначено. Залежність індексу санітарного стану дерев від рівня дефоліації була високою та значущою (r = 0.83; p < 0.001).

У роки збільшення пошкодження листя личинками радіальний приріст дерев зменшувався. У 2013-2018 рр. порівняно з 2007-2012 рр. значення річного, раннього та пізнього приросту зменшилися на 12,4; 7,2 та 14,9% відповідно. Водночас статистично значущим є лише зменшення пізнього приросту. Приріст пізньої деревини змінювався під час спалаху чорного ясенового пильщика майже синхронно з річним приростом. Водночас частка пізньої деревини у річному прирості становила лише 56,1% у рік максимальної дефоліації, а наступного року сягала 70%. У групі дерев із низькою середньою дефоліацією (< 25%) річний приріст деревини у 2013-2018 рр. був більшим, ніж у 2007-2012 рр., на 0,2 мм (на 8,5%). У групі дерев p помірною середньою дефоліацією (26-50%) річний приріст деревини за ці роки зменшився на 0,2 мм (на 8,5%), а у групі дерев із високою дефоліацією (> 50%) – на 0,7 мм (на 20,9%). Водночас ці зміни є значущими лише стосовно дерев із високою дефоліацією.

У групі здорових дерев (категорія санітарного стану «1») ширина шару пізньої деревини в 2013-2018 рр. була вища, ніж у 2007-2012 рр., на 0,04 мм (на 3,7%). У групі ослаблених дерев (категорія санітарного стану «2») ширина шару пізньої деревини в 2013-2018 рр. була менша, ніж у 2007-2012 рр., на 0,2 мм (на 16,6%), а у групі сильно ослаблених дерев (категорія санітарного стану «3») ширина шару пізньої деревини в 2013-2018 рр. була менша, ніж у 2007-2012 рр., на 0,15 мм (на 12,4%). Водночас ці зміни не є статистично значущими.

Більшість значень коефіцієнтів кореляції Спірмена між річним приростом деревини та погодними показниками є низькими та незначущими. Від’ємні коефіцієнти кореляції між річним приростом деревини і температурами травня, вересня та вегетаційного періоду загалом є значущими при р < 0,05. Збільшення гідротермічного індексу у 2016 р., порівняно з попереднім роком, на 0,2 одиниці (на 25%) могло позитивно вплинути на відновлення крон дерев після пошкодження личинками чорного ясенового пильщика

Результати дослідження свідчать, що пошкодження листя личинками чорного ясенового пильщика не спричинило помітної прямої шкоди насадженню. Водночас ослаблені дерева стали сприйнятливими до заселення в наступні роки ясеновою смарагдовою вузькотілою златкою.

Особливості біоелектричної активності дерев різних видів в умовах дії магнітного поля Землі

пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Наведено результати досліджень, проведених вперше в Україні (лісорослинний район – Українське Розточчя) щодо зв’язку між динамікою біоелектричних потенціалів (БЕП) дерев та зміною магнітного поля Землі (МПЗ). Встановлено тісний зв’язок між цими параметрами. Оскільки біоелектричні потенціали характеризують інтенсивність перебігу фізіолого-біологічних процесів рослин, а МПЗ є індикатором процесів як у космічному просторі, так і всередині Землі, зроблено спробу пояснити механізми впливу сонячної та геомагнітної активності на стан деревних рослин.

Реакцію процесів життєдіяльності дерев різних видів на зміни показників БЕП досліджували за показниками коефіцієнтів кореляції Пірсона між добовою динамікою складових геомагнітного поля Землі і біоелектричних потенціалів. Коефіцієнти кореляції змінювались в межах (r = 0,4-0,9), що демонструє тісну або дуже тісну кореляцію.

Сонячна та геомагнітна активність безпосередньо впливає на перебіг біологічних процесів у рослинних організмах. У світловий період доби в асиміляційно-дисиміляційному балансі рослин переважають процеси асиміляції, які зумовлені фотосинтетичною активністю. В цей період максимальний вплив на БЕП має хвильове (інфрачервоне та ультрафіолетове) випромінювання Сонця, (струми в іоносфері Землі). За відсутності світла у метаболізмі рослин домінують окисно-відновні процеси. В цей період максимальний вплив на БЕП має корпускулярне випромінювання Сонця та струми, індуковані всередині Землі. Оскільки окисно-відновні процеси мають електричну природу, то струми, що індукуються в деревині внаслідок змін МПЗ, мають прямий вплив на метаболізм рослин.

Впливаючи на проходження окисно-відновних реакцій на фітопроцеси у рослин, геомагнітна та сонячна активність модулює їхнє протікання. Періодичний характер змін сонячної та геомагнітної активності відкриває можливості для прогнозування росту, захворюваності та плодоношення рослин.

Поширення та чисельність фазана (Phasianus colchicus L.) у мисливських угіддях Волинської області

Олександр Грищук, Ольга Паламаренко, Ельвіра Різун, Павло Хоєцький — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

У 2005 р. фазан (Phasianus colchicus L.) був зареєстрований на території шести користувачів мисливських угідь Волинської області, а станом на 2025 р. його облікували вже у угіддях 25 користувачів. Встановлено, що із 64 користувачів мисливських угідь, в яких поширений фазан, лише у семи його чисельність становить понад 200 голів, що зумовлює необхідність проведення інтенсивних біотехнічних заходів (підгодівля, відстріл хижих тварин, додатковий випуск птахів тощо). Упродовж 2020-2025 рр. поголів’я птаха збільшилось у п’ять разів. Сучасна чисельність фазана в угіддях Волинської області становить понад 4 тис. голів. Він поширений у мисливських угіддях державних підприємств лісового господарства, Українського товариства мисливців і рибалок, користувачів іншої форми власності, територіях природно-заповідного фонду. Аналіз динаміки чисельності хижаків (вовка, лисиці, єнотоподібної собаки та ін.) в угіддях області засвідчив, що внаслідок заборони полювання поголів’я вовка збільшилось у 5,6, лисиці – в 1,7, єнотоподібної собаки – в 1,4 рази. Сукупний вплив хижаків на поголів’я птахів може призвести до суттєвого зменшення чисельності або до її повного зникнення. Розведення птаха у вольєрних умовах налагоджено у Ново-Зборишівському лісництві Володимир-Волинського надлісництва. З’ясовано особливості вирощування фазанів у вольєрних умовах (утримання, раціон, дія хижаків). Упродовж 2020-2025 рр. розведення фазана на загороджених територіях дало змогу здійснити розселення птахів у мисливських угіддях 15 користувачів. За цей період період у мисливські угіддя області випущено близько 15 тис. птахів. Встановлено, що вирощування птахів з наступною реалізацією є рентабельним заходом.

Структура та особливості природного поновлення Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»

Василь Дебринюк, Михайло Нечай, Іван Коляджин, Василь Лавний, Юрій Дебринюк — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Досліджені ялинові лісостани характеризуються природним походженням, різновіковістю, наявністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву і підросту, лежачої мертвої деревини усіх стадій розкладання, відсутністю антропогенного впливу, тобто мають усі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас деревини ростучих дерев на ділянці, що представляє ранню фазу старіння, становить 588, пізню фазу старіння – 596, початкову фазу розпаду – 545 м³∙га^-1. Запас сухостою становить, відповідно, 24, 70 та 121 м³∙га^-1. Досліджені деревостани триярусні.

Кількість підросту змінюється у значних межах і залежить загалом від фази розвитку деревостану: 5,1 (рання фаза старіння), 13,9 (пізня фаза старіння), 15,1 (початкова фаза розпаду) тис. шт./га. Окрім фази розвитку деревостану, причиною значної варіабельності кількості підросту на ділянках є різна інтенсивність розвитку трав’яного вкриття, яка залежить від ступеня зімкнутості намету та інтенсивності освітлення лісової ділянки.

Зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується певна тенденція у висотній структурі підросту. Так, у напрямі зміни фази розвитку деревостану – рання фаза старіння → пізня фаза старіння → початкова фаза розпаду частка дрібного підросту (10-39 см) збільшується (38,5; 76,4; 87,6%), тоді як частка середнього (40-129 см) та великого (130 см і більше) підросту зменшується (відповідно, 34,3; 14,1; 11,2% та 27,2; 9,5; 1,2%).

Порівняння кількості підросту за висотними групами засвідчує певні фазові відмінності у розвитку пралісів. Так, деревостан, що перебуває у ранній фазі старіння, характеризується відносно однаковим розподілом підросту за висотними групами (38,5; 34,3 та 27,2%). У деревостанах, що перебувають у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду, спостережено значну перевагу дрібного підросту (76,4 та 87,6%). Забезпеченість підростом ділянки деревостану з ранньою фазою старіння є незадовільною, тоді як деревостани у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду характеризуються добрим станом природного поновлення (І клас якості). Стан ялинового підросту добрий. Частка рослин з механічними пошкодженнями (0,5-4,3%) та пошкоджених дикими тваринами (1,1-5,5%) незначна.

Інтегровані методи наближеного до природи лісівництва в ялицевих лісах Українських Карпат

пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Висвітлено результати закладання мартелоскопа у 85-річному ялицевому деревостані вологої букової яличини Розлуцького лісництва Самбірського надлісництва ДП «Ліси України» у рамках міжнародної програми Європейського лісового інституту «Integrate+». Мартелоскоп закладено у формі квадрата площею 1 га (100 х 100 м) з поділом на чотири секції розміром 50 × 50 м.

На ділянці знаходиться 663 дерев, з них 97,6% дерев ялиці білої, 1,6% – ялини європейської і 0,8% – інші види. Деревостан відзначається високою продуктивністю (запас – 788 м³·га^-1, І клас бонітету, середній діаметр – 34,5 см, середня висота – 27,4 м). Розподіл за діаметром характеризується помірною правосторонньою асиметрією (A = 0,261) та негативним ексцесом (E = -0,275). Для висот зафіксовано виражену лівосторонню асиметрію (A = -0,743) та негативний ексцес (E = -0,561).

На мартелоскопі обліковано 136 дерев з мікрооселищами (21% від загальної кількості), на яких встановлено 12 різновидів оселищ. Найбільше дерев відмічено з ранами і наростами на стовбурі та скелетних гілках, спричинених раком ялиці (GR3).

Сумарний запас органічного вуглецю, депонованого у фітомасі досліджуваного лісостану, становить 197,1 т·га^-1. Основним депонентом вуглецю є ялиця біла, акумулюючи 99,1% від загальної маси. У просторовій структурі фітомаси найбільша кількість органічного вуглецю зосереджена у стовбуровій деревині – 135,4 т (68,7% від загальної кількості). На підземну фітомасу припадає 18,1% депонованого вуглецю, а компоненти крони акумулюють сумарно 13,2% вуглецю.

Змодельовано і порівняно лісівничо-екологічну ефективність трьох способів проведення рубок переформування у ялицевому деревостані (групово-вибіркового, вибіркового та комбінованого) з урахуванням вимог щодо збереження біорізноманіття. Серед них найперспективнішим є комбінований спосіб. Він інтегрує одночасне створення відновлювальних «вікон» для появи самосіву і підросту тіньовитривалої ялиці білої та рівномірне розріджування прилеглих смуг деревостану.

Лісостани Буковинського низькогір’я та середньогір’я Покутсько-Буковинських Карпат: поширення та лісівничо-таксаційна характеристика

Василь Поляк, Юрій Дебринюк — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

На території Буковинських Карпат хвойні деревні види посідають близько 52,4% площі лісів низькогірної частини підрайону, тоді як листяні види – 47,6%. Водночас за структурою лісів домінують лише три основні лісотвірні деревні види – Picea abies (L.) Karst., Fagus sylvatica L., Abies alba Mill., на які припадає понад 95% загальної площі та майже 97% загального запасу деревини.

У низькогірній частині Буковинських Карпат перевагу мають деревостани Fagus sylvatica та Abies alba, то у середньогір'ї беззаперечним едифікатором стає Picea abies.

Вкрита лісовою рослинністю площа низькогірної частини Буковинських Карпат становить 36,8, середньогірної – 41,8 тис. га. Порівняно з низькогір’ям, у середньогірній частині помітно біднішим є видовий склад деревних рослин (відповідно, 24 і 15 види). Проте деревостани середньогір’я є більш продуктивними (305 м³∙га^-1), ніж деревостани низькогір’я (273 м³∙га^-1). У деревостанах низькогірної частини Буковинських Карпат зосереджено 10053,74 тис. м³, середньогірної частини – 12756.04 тис. м³ деревного запасу.

Вікова структура лісостанів регіону є розбалансованою. Так, за відносним показником найбільшу площу (44,2%) займають середньовікові насадження. Значно меншу площу займають пристиглі та стиглі лісостани (14,9 та 11,1%%). Незначну частку займають перестійні насадження (1,9%), і дещо більшу частку – молодняки І і ІІ класів віку (11,1 і 12,4%).

Лісостани підрайону є доволі високобонітетними. Насадження І і вище класів бонітету займають 80,6, ІІ бонітету – 15,8, ІІІ бонітету – 2,7%. Насадження IV і нижче класів бонітету виявлені лише на 0,9% площі.

Лісостани досліджуваного регіону переважно середньоповнотні (66,9%). Низькоповнотні насадження займають площу 29,9%, рідколісся – 1,5%. Високоповнотні деревостани представлені слабо (1,7%).

На території регіону зафіксовано 43 типи лісу, з яких чотири суборових, 23 сугрудових і 16 грудових. Серед типів лісорослинних умов найбільшу частину (75,3%) займають сугруди, 23,9% – груди і 0,8% – субори.

Найбільш розповсюдженою є смерекова група типів лісу, яка займає 58,2% від загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель Буковинських Карпат. Ялицева група типів лісу займає значно меншу частку (35,7%), букова – ще меншу (5,2%). Серед смерекових типів лісу найбільші площі насаджень зосереджені у сугрудових типах лісорослинних умов, серед ялицевих – у сугрудових і грудових, у букових – у грудових типах.

Фітоценотична роль підліску під час формування підросту та живого надгрунтового покриву у соснових деревостанах Шепетівського Полісся

Андрій Сасюк, Володимир Заїка, Василь Павлюк, Павло Дмитрик, Ігор Коляджин — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Досліджено вплив підліску на формування живого надґрунтового покриву та підросту деревних видів у 56-90-річних соснових лісостанах Шепетівського Полісся, які ростуть в умовах свіжих і вологих сугрудів та суборів. Під наметом дослідних деревостанів виявлено 10 підліскових видів, а їхня загальна густота змінюється у межах 13,67-76,67 тис. шт./га. У складі живого надґрунтового покриву трапляється 58 видів рослин (зокрема сім видів мохів) з 36 родин. Найширшим представництвом у регіоні дослідження характеризуються мохи, які домінують на більшості ділянок. Їхнє середнє трапляння становить 23,3-100,0%, а середнє проективне покриття змінюється від 20,0 до 69,3%. На дослідних ділянках трав’яна рослинність представлена 9-24 видами із середньою щільністю 5,5 видів на 1 м². Найбільша кількість видів рослин представлена мезотрофами (20,0-53,4%). За відношенням до освітленості найкраще представлені світлолюбні види (48,3%). Вплив підліску на формування трав’янисто-мохового надґрунтового покриву проявляється слабо. За результатами дослідження, загальна кількість підросту в соснових деревостанах змінюється від 0,67 до 33,0 тис. екз./га. Найчастіше у його складі трапляються дуб і сосна. Здійснений кореляційний аналіз між кількістю підліску і підросту деревних видів підтвердив наявність тісної зворотної (r= -0,718) залежності, а зв'язок між кількістю підліску і траплянням підросту є значним і зворотнім (r= -0,666). Вплив соснового деревостану на формування кількості підросту та його трапляння є істотно меншим, ніж підліску, і характеризується слабким кореляційним зв’язком.

Вплив лісівничо-таксаційних та орографічних чинників на формування запасу деревини ялинових лісостанів у Покутсько-Мармароських Карпатах

Ярослав Форгіль, Юрій Миклуш — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Picea abies (L.) Karst. є одним із перспективних деревних видів для отримання значних запасів деревини не лише в смерекових, але й в ялицевих типах лісу. Особливість ялини європейської нагромаджувати високі запаси деревини в яличинах і суяличинах було помічено давно, у зв’язку з чим цей деревний вид широко культивували в ялицевих типах лісу Івано-Франківщини, часто створюючи чисті ялинові насадження. Як базовий об’єкт для проведення дослідження нами вибрано Верховинське л-во Верховинського надлісництва, на території якого зосереджені сугрудові і грудові смерекові та ялицеві типи лісу, які є характерними для всього північно-східного макросхилу Українських Карпат.

Ялина європейська в умовах С₃-бк-яцСм за частки у деревостані у 8-10 од. відзначається доволі високою продуктивністю, нагромаджуючи у віці 100-120 років понад 500 м³∙га^-1 стовбурової деревини. Максимальних запасів ялинові деревостани досягають у віці 60-80 років – понад 600 м³∙га^-1. За дослідними даними, залежності між складом деревостану та запасом деревини не встановлено. В умовах С₃-см-бкЯц ялина за високої участі в складі деревостану максимальні запаси формує у віці 60-70 років – близько 600 м³∙га^-1. Зі збільшенням віку лісостанів запаси деревостанів знижуються через втрату ялиною біотичної стійкості та проведені господарські заходи.

В умовах вологої сусмеречини найбільше ділянок – як за кількістю, так і за площею зосереджено на висоті 1101-1200 м, в умовах вологої суяличини – на висоті 1001-1050 м н.р.м. Ялинові деревостани в сусмеречині піднімаються до висоти 1301-1400 м, в суяличині – лише до висоти 1051-1100 м н.р.м.

В умовах С₃-бк-яцСм найбільше ділянок (47%) зосереджено на південних, північно-західних та північно-східних схилах. В умовах С₃-см-бкЯц значна частина ділянок (32%) тяжіє до північного та північно-західного схилів.

Насадження на південно-західних і західних схилах характеризуються суттєвим регресом продуктивності. Цей спад є мінімальним у корінних умовах сусмеречини (430 м³∙га^-1) і стає критичним у похідних ялинниках суяличини (282 м³∙га^-1), що вказує на синергетичний ефект кліматичного та антропогенного пресингу. Стрімкість схилів виступає регулятором антропогенного пресингу.

Математичні моделі зв'язку між таксаційними характеристиками ялинових деревостанів та орографічними чинниками є значно адекватнішими для буково-ялицевих сусмеречин (R = 0,54…0,64), ніж для смереково-букових суяличин (R = 0,32…0,47). У деревостанах вологої сусмеречини динаміка запасу є природною та висхідною – визначальним є позитивний вплив фактора віку. У деревостанах вологої суяличини виявлено деструктивні процеси: на північних схилах збільшення частки ялини призводить до зниження запасу (b = -0,24), а на південних схилах спостережено регрес запасу за збільшення віку насаджень (b = -0,320), що свідчить про їхню втрату стійкості та передчасний розпад.

Оцінювання попередніх результатів та особливості випробування потомств насінних об’єктів Pinus sylvestris L. в умовах південної межі Українського Полісся

пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Створення нових об’єктів для досліджень спадкових характеристик кращих (плюсових) дерев і популяцій в умовах адаптації лісового господарства до кліматичних змін – актуальна задача сьогодення лісового менеджменту. На південній межі Українського Полісся вже відчуваються негативні наслідки цих змін і подальша діяльність з лісовідновлення в регіоні потребує зусиль дослідників-селекціонерів і актуалізує оцінювання та обговорення відповідних підходів. Метою роботи є оцінювання за потомством об’єктів постійної лісонасінної бази сосни звичайної у ранньому віці та перспективність таких регіональних випробувань для селекційних програм.

Актуальність досліджень підсилюється мотивами впровадження загальноєвропейських підходів до підвищення багатофункціональної ролі лісів в Україні. Розглянуто напрям щодо використання синергії потомства синтетичних локальних популяцій з потомством місцевих популяцій для підвищення стійкості майбутніх лісів. Створення синтетичних міні-популяцій на основі потомства лісонасінних плантацій та постійних лісонасінних ділянок пропонується, як один із варіантів поряд з адаптивною оцінкою місцевих популяцій сосни звичайної.

Подібний підхід результативно використовувався для випробовування сортів-популяцій (сортовипробні культури сосни звичайної) в умовах Лівобережного Лісостепу та його південної межі. Такий підхід також дає змогу удосконалити процедуру встановлення відповідності лісового репродуктивного матеріалу категорії «Випробуваний» вимогам Директиви 1999/105/ЄС від 22.12.1999 р. «Про маркетинг лісового репродуктивного матеріалу» та відповідного регламенту ЄС, що її замінює.

Практичною цінністю роботи є обґрунтування планування та створення мережі випробних культур функціональних базових об'єктів лісового насінництва у рамках селекційних програм розвитку лісового насінництва. У роботі акцентовано увагу на важливості інформації щодо створеного об'єкту з метою налагодження подальших комплексних досліджень.

Видовий склад і систематична структура дендрофлори парків малих міст західного регіону України

Ярослав Геник, Тарас Онисько, Володимир Шульга , Василь Заячук, Роман Дудин — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Встановлено видовий склад дендрофлори паркових фітоценозів малих міст західного регіону України, який представлений 95 видами і формами деревних рослин із 59 родів, 28 родин та 22 порядків. За результатами досліджень, видове різноманіття дендрофлори старовинних історичних парків міст західного регіону України є значно багатшим порівняно з видовим різноманіттям новостворених паркових насаджень. У біоморфологічній структурі паркових рослинних угруповань малих міст переважають дерева – 83,2% (79 видів і форм), кущі складають 16,8% (16 видів) за повної відсутності ліан. У паркових насадженнях малих міст переважають деревні види рослин відділу Magnoliophyta – 80,0% видового біорізноманіття (76 видів і форм), а деревні рослини відділу Pinophyta складають лише 20,0% (19 видів і форм) видового різноманіття. Загалом у дендрофлорі паркових екосистем частка аборигенних деревних видів є дещо вищою (52,6%) порівняно із часткою інтродукованих видів деревних рослин (47,4%). Аналіз розподілу загальної кількості деревних рослин у паркових фітоценозах показав найбільше представництво таких видів: Acer platanoides L. (4,23%), Picea abies [L.] Karst. (4,26%) Cornus alba L. (4,30%) Fraxinus excelsior L. (5,23%), Aesculus hippocastanum L. (5,26%), Thuja occidentalis L. (6,57%), Robinia pseudoacacia L. (7,32%), Carpinus betulus L. (7,86%), Tilia cordata Mill. (8,13%), Ligustrum vulgare L. (8,67%) та Malus sylvestris (L.) Mill. (9,72% від загальної кількості всіх деревних рослин). У всіх досліджених паркових екосистемах малих міст трапляються Acer platanoides L., Acer pseudoplatanus L., Aesculus hippocastanum L., Fraxinus excelsior L., Picea abies [L.] Karst., Prunus divaricata Ledeb., Robinia pseudoacacia L., Tilia cordata Mill. За результатами проведених досліджень запропоновано заходи щодо збільшення біорізноманіття дендрофлори паркових фітоценозів та підвищення естетичності, декоративності і привабливості рослинних композицій у паркових екосистемах малих міст західного регіону України.

Таксаційна структура лісів Північного Степу України як основа оцінювання їхніх екосистемних функцій

Петро Лакида, Любов Матушевич, Анатолій Макаревич — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Екосистемні функції лісів в умовах глобальної зміни клімату слугують ефективним інструментарієм протидії цим процесам й турбують суспільство впродовж останніх десятиліть. Особливу увагу при цьому приділяють лісовим екосистемам, які виконують роль буфера на межі географічних зон. Ліси Північного Степу України є саме таким об’єктом, який потребує детальних досліджень щодо їхнього екологічного впливу на довкілля регіону.

Реалізація завдання потребує актуального оцінювання структури деревостанів за основними таксаційними ознаками. З цією метою проаналізовано структуру основних таксаційних показників деревостанів основних лісотвірних видів Північного Степу України за даними повидільної бази даних ВО «Укрдержліспроект» станом на 01.01.2024 року. Оцінено таксаційну структуру деревостанів, проаналізовано його складові у межах лісового фонду восьми адміністративних областей досліджуваного регіону.

Встановлено, що структура таксаційних показників деревостанів основних лісотвірних видів регіону має невисоку дисперсію в межах груп твердолистяних та м’яколистяних порід. Однією із причин цього є відсутність категорії експлуатаційних лісів. У твердолистяній групі порід середній вік деревостанів відносно високий і змінюється в межах 62-104 роки. У групі м’яколистяних порід середній вік істотно нижчий і змінюється в межах 31-58 років за винятком видів роду тополі, де середній вік перестійних деревостанів складає 115 років.

Середні показники продуктивності для основних видів твердолистяної групи порід (дуба звичайного, робінії звичайної та ясена звичайного) знаходяться в межах ІІ та ІІІ класів бонітету. Середній запас стовбурової деревини цих деревних видів становить відповідно 169, 94 та 203 м³·га^-1. М’яколистяна група порід (тополеві види, береза повисла та вільха клейка) характеризується високою середньою продуктивністю деревостанів у відповідних типах лісорослинних умов, яка змінюється в межах І^а – ІІ класів бонітету. Їхній середній запас стовбурової деревини відповідно становить 210, 90 та 211 м³·га^-1.

Хвойна група порід представлена сосною звичайною середньої продуктивності (I,5 бонітет), переважаючий діапазон знаходиться в межах І^b ̶ IV класів бонітету. Середній запас стовбурової деревини становить 230 м³·га^-1.

Усі групи порід формують переважно середньоповнотні насадження з відносною повнотою 0,6 та 0,7. Залежно від деревного виду, частка площі таких насаджень змінюється в межах 46,8-67% зайнятої ними площі. Високоповнотні та низькоповнотні насадження хвойних і твердолистяних порід у регіоні досліджень трапляються рідко.

Незважаючи на високий середній вік аналізованих груп деревостанів, їхні продуктивність, середні запаси та відносні повноти характеризуються невисокими показниками, що цілком природньо для лісів цієї географічної зони.

Досліджувана категорія деревостанів становить вагому частку у ресурсному та екологічному потенціалі регіону і потребує опрацювання актуального нормативно-інформаційного забезпечення для оцінювання кількісних та якісних параметрів екоситемних функцій лісів.

Характеристика деревних лісових ресурсів букових деревостанів південного мегасхилу Полонинського хребта і Вулканічних Українських Карпат

Василь Трикур, Петро Хомюк — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Для модальних букових деревостанів, поширених у лісовому фонді Хустського, Свалявського та Ужгородського надлісництв, на основі повидільної лісовпорядної бази даних 2021 р. проаналізовано обсяги деревних лісових ресурсів залежно від вікових груп, експозицій схилу, висоти над рівнем моря, бонітету та відносної повноти. Найбільші запаси модальних букових деревостанів у регіоні досліджень зосереджені в лісовому фонді Хустського і Свалявського надлісництв – 49,45 млн м³, що становить 76,9% від загального обсягу. На висоті 401-800 м н.р.м. в межах південного мегасхилу Полонинського хребта зосереджено 34,4 млн м³ деревини або 67%, а у Вулканічних Українських Карпатах на висоті 201-600 м н.р.м. – 7,8 млн м³ або 63%. У регіоні досліджень букові деревостани високої товарності формуються в умовах вологої чистої бучини з відносною повнотою 0,71-0,80, характеризуються I^a і вище класами бонітету та розташовані на висоті 401-800 м н.р.м. здебільшого на схилах північних експозицій. За продуктивністю переважають експлуатаційні букові деревостани південного мегасхилу Полонинського хребта з середніми запасами 380 м³∙га^-1 (максимальні – 780 м³∙га^-1). В умовах Вулканічних Українських Карпат середні запаси дещо нижчі – 330 м³∙га^-1 з максимальним показником 630 м³∙га^-1. У регіоні досліджень у лісовому фонді лісогосподарських підприємств щороку заготовлюють близько 410 тис. м³ стовбурової деревини, з яких 234 тис. м³ (57%) припадає на рубки головного користування, а 176 тис. м³ (43 %) – на рубки, пов’язані з веденням лісового господарства. Інтенсивність експлуатації деревних лісових ресурсів невисока і за часткою використання загального середнього приросту запасів характеризується значенням в межах 38-48%, що свідчить про наявність значного лісоресурсного потенціалу букових лісостанів. Площа букових деревостанів з високими показниками товарності запасів для лісогосподарських підприємств південного мегасхилу Полонинського хребта становить 42-62%, а для Вулканічних Українських Карпат – 68-77%. У 100-річному віці модальні букові деревостани в регіоні досліджень здатні нагромаджувати близько 500 м³∙га^-1 деревини, вартість якої за ставками рентної плати становить 138 тис. грн∙га^-1, а також депонувати 212 т∙га^-1 вуглецю і нагромаджувати 424 т∙га^-1 надземної фітомаси.

Інтеграція послуг лісових екосистем у фінансово-економічні показники діяльності лісогосподарських підприємств України в умовах полікризи

Людмила Загвойська, Любомир Міц — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Досліджено теоретико-методологічні засади інтеграції цінності послуг лісових екосистем у систему фінансово-економічних показників лісогосподарських підприємств України в умовах сучасної полікризи. Обґрунтовано, що традиційна модель оцінювання ефективності діяльності підприємств лісового сектору, орієнтована переважно на показники заготівлі та реалізації деревини, не забезпечує адекватного відображення реальної економічної цінності лісових екосистем і формує методологічну пастку економічної редукції природного капіталу. В умовах поєднання воєнних, кліматичних, енергетичних, інституційних та економічних криз лісові екосистеми виконують критично важливі функції забезпечення екологічної безпеки, депонування вуглецю, стабілізації водного режиму, підтримання біорізноманіття, підвищення стійкості соціо-еколого-економічних систем, а також екологічного туризму і рекреації.

У статті систематизовано наявні підходи до економічного оцінювання екосистемних послуг, природного капіталу та ESG-інтеграції до фінансової звітності. На основі класифікації CICES та принципів SEEA Ecosystem Accounting запропоновано економіко-функціональну типологію послуг лісових екосистем, що враховує можливості їх фінансової інтерпретації та капіталізації. Виокремлено прямо монетизовані, опосередковано монетизовані та стратегічні екосистемні активи, які формують довгострокову економічну цінність лісового сектору.

Оцінено вплив полікризи на функціонування лісогосподарського сектору України та визначено ключові фактори деградації природного капіталу. Доведено, що відсутність механізмів монетизації екосистемних послуг призводить до системного недооцінювання економічних втрат і викривлення фінансової результативності підприємств. Обґрунтовано доцільність інтеграції екосистемних активів у фінансово-економічну систему управління через розвиток вуглецевих ринків, механізмів платежів за екосистемні послуги, зелених облігацій, ESG-фінансування та природно-орієнтованих інвестицій.

Запропонований підхід формує підґрунтя для переходу від ресурсно-сировинної моделі лісокористування до моделі управління мультифункціональним природним капіталом, що сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості лісового сектору, удосконаленню системи стратегічного управління та зміцненню антикризової стійкості лісогосподарських підприємств України.

Цифровізація лісового сектору України: основні тренди та соціально-економічні виклики

Галина Лесюк, Ігор Соловій — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Досліджено трансформаційні процеси цифровізації лісового сектору України в контексті глобальних трендів Індустрії 4.0. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення прозорості управління та адаптації вітчизняного бізнесу до жорстких вимог ринку ЄС. Метою роботи є аналіз сучасних тенденцій та ідентифікація ключових соціально-економічних викликів, що перешкоджають масштабуванню цифрових інновацій у галузі. Дослідження базується на методах наративного синтезу та статистичного аналізу даних Державного агентства лісових ресурсів та Державної служби статистики України. Систематизовано ключові державні ініціативи, зокрема впровадження системи електронного обліку деревини, створення 3D-карт лісового фонду та запуск інтегрованого порталу «ЕкоСистема». Встановлено, що цифровізація державного управління лісами демонструє високу динаміку, сприяючи системній детінізації ринку та покращенню оперативного моніторингу лісових ресурсів. Водночас виявлено суттєву «цифрову асиметрію» між державним та приватним сегментами: на деревообробних і меблевих підприємствах рівень впровадження передових технологій (ERP, CRM, штучний інтелект) залишається критично низьким і не перевищує 7,5%. Це підтверджує, що приватний сектор наразі перебуває лише на стадії базової автоматизації, не використовуючи потенціал великих даних та хмарних обчислень для підвищення доданої вартості продукції. Основними бар’єрами визначено високу вартість інтеграції складних кіберфізичних систем, дефіцит кваліфікованих кадрів із подвійними компетенціями та застарілу матеріально-технічну базу. Доведено, що подальший розвиток сектору залежить від створення єдиної цифрової інфраструктури для моніторингу вуглецевого депонування та дотримання вимог Регламенту ЄС щодо запобігання знелісенню та деградації лісів EUDR. Цифрова трансформація має стати стратегічним інструментом не лише контролю, але й економічного зростання в умовах післявоєнного відновлення. Практична значущість результатів полягає у визначенні ключових викликів та перспектив цифровізації лісового сектору України для підвищення ефективності управління, прозорості обігу деревини та формування стратегії цифрової трансформації галузі.

Інтегрований підхід до циркулярної трансформації підприємств деревообробної галузі лісового сектора економіки

пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Циркулярна трансформація підприємств деревообробної галузі слугує стратегічним пріоритетом для забезпечення сталого розвитку лісового сектора України, особливо в контексті нагальної потреби у «зеленому» повоєнному відновленні та європейської інтеграції. Трансформація галузі набуває особливої актуальності через наслідки військової агресії: масштабні пошкодження лісів, втрати лісового фонду внаслідок мінування та розрив логістичних ланцюгів. Метою дослідження є обґрунтування інтегрованого підходу до оцінювання екологічного впливу деревообробних підприємств та їхньої продукції на довкілля, формування бізнес-моделей, орієнтованих на сталість, інтеграція принципів збереження біорізноманіття і природного капіталу у стратегічний розвиток деревообробних підприємств та лісового сектору України загалом на основі результатів проєкту HORIZON Europe CircHive. Результати дослідження засвідчили, що екологічний слід деревообробних підприємств Українських Карпат формується переважно енергоємними технологічними процесами, зокрема сушінням деревини, тоді як прямий вплив первинного лісокористування і транспортування є значно нижчим. Використання альтернативних джерел енергії та впровадження циркулярних підходів дають змогу суттєво скоротити екологічний слід виробництва й підвищити ефективність використання ресурсів. Застосування концептуальної рамки ENCORE підтвердило високу залежність деревообробних підприємств від природного капіталу, а також продемонструвало, що деградація біорізноманіття безпосередньо підвищує операційні та економічні ризики виробничих систем. На основі інтеграції результатів оцінювання екологічного сліду, аналізу залежностей від природного капіталу та емпіричних даних розроблено трирівневі сталі бізнес-моделі, орієнтовані на підвищення доданої вартості продукції, циркулярне використання ресурсів і впровадження кліматично-адаптивних підходів управління. На макрорівні обґрунтовано «Національну стратегію сталого розвитку лісового сектора», що інтегрує економічні, екологічні та соціальні цілі, а також посилює орієнтацію на довгострокову стійкість. Практичне значення результатів полягає у можливості використання запропонованого підходу для формування стратегій сталого розвитку деревообробних підприємств, удосконалення екологічного менеджменту та підвищення ефективності використання лісових ресурсів. Реалізація запропонованих рішень сприятиме розвитку циркулярної економіки, зменшенню негативного впливу на довкілля та забезпеченню довгострокової конкурентоспроможності лісового сектора економіки.

Вплив поперечних перерізів рейок на характеристики міцності меблевих щитів із дубової деревини

Сергій Гайда, Володимир Киянка — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Наведено результати експериментального дослідження впливу геометричних параметрів рейок та їх структурного поєднання на механічні характеристики меблевих щитів із деревини дуба звичайного. Основним критерієм оцінювання прийнято межу міцності при статичному згині як інтегральний показник, що характеризує роботу конструкції в умовах експлуатаційних навантажень. Дослідження виконано із застосуванням методів математичного планування експерименту та регресійного аналізу з урахуванням двох змінних факторів – ширини радіальних і тангентальних рейок.

Встановлено, що збільшення ширини рейок у діапазоні від 22 до 66 мм призводить до зниження межі міцності меблевих щитів до 35%, що зумовлено нерівномірним розподілом напружень і зменшенням кількості клейових з’єднань. Ширина тангентальних рейок має більш виражений негативний вплив на міцність порівняно з радіальними, що пояснюється вищою анізотропією деревини при тангентальному розпилі. Отримано регресійну залежність у натуральних змінних, яка адекватно описує зміну межі міцності меблевого щита при статичному згині від ширини радіальних і тангентальних рейок, що дає змогу прогнозувати значення межі міцності залежно від параметрів конструкції.

Комбіноване укладання рейок різного типу розпилювання та різної ширини дає змогу частково компенсувати негативний вплив окремих факторів і забезпечити рівномірніший напружено-деформований стан. Максимальні значення міцності (до 35 МПа) досягаються за використання вузьких рейок (22–30 мм) з переважанням радіального розпилу. При цьому конструкції з широкими рейками (66 мм) працюють на межі нормативних вимог, що знижує їхню експлуатаційну надійність.

Встановлено вплив поперечних розмірів рейок (ширини і товщини), типу їхнього розпилювання (радіального і тангентального) та способу укладання в конструкцію меблевого щита на межу міцності при статичному згині. Здійснено комплексний аналіз поєднання цих факторів із застосуванням методів математичного планування експерименту та регресійного аналізу.

Отримані результати дають змогу підвищити міцність виробів на 15-25% без збільшення матеріаломісткості, забезпечити стабільність геометричних параметрів та зменшити ймовірність дефектів у процесі експлуатації.

Механічні властивості стружкових плит із частковою та повною заміною деревини жомом цукрових буряків

пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Зростання попиту на деревину та підвищення її вартості загострює конкуренцію за сировину, що ускладнює сталий розвиток деревообробної промисловості. Ситуація, що склалася, стимулює пошук альтернативних джерел сировини для часткової або повної заміни деревини у виробництві деревинних композиційних матеріалів. Використання агровідходів дає змогу зменшити залежність від деревини, скоротити виробничі витрати та знизити негативний вплив на довкілля, одночасно створюючи додаткову економічну цінність із відходів сільськогосподарського виробництва. Мета роботи полягає у з’ясуванні впливу часткової чи повної заміни деревної стружки жомом цукрових буряків (ЖЦБ) на механічні властивості стружкових плит. Виготовляли одношарові плити з номінальною щільністю 600 та 750 кг/м³ з різними об’ємними співвідношеннями деревини та ЖЦБ: 100:0, 75:25, 50:50, 25:75 та 0:100%. Для склеювання частинок застосовували полімерний дифенілметандіізоціанатний (pMDI) клей. Досліджували профіль щільності, міцність під час вигину (MOR), модуль пружності (MOE) та міцність під час розтягу перпендикулярно до площини плити (міцність склеювання) (IB).

Одношарові плити характеризуються рівномірним профілем щільності без підвищення у поверхневих шарах, що, ймовірно, зумовлено меншою часткою та розміром частинок ЖЦБ. Зі збільшенням вмісту ЖЦБ спостережено зниження показників MOR і MOE. Водночас плити зі 100% ЖЦБ демонструють високу міцність склеювання, що пояснюється доброю адгезією між частинками деревини і ЖЦБ, зокрема завдяки використанню клею pMDI та наявності пектинів і цукрів у ЖЦБ. Показники міцності склеювання (IB) для плит із вмістом ЖЦБ 25–100% відповідають вимогам стандарту EN 312 для типів P1–P5.

За результатами дослідження, часткова або повна заміна деревини на ЖЦБ є ефективним способом підвищення екологічної сталості виробництва стружкових плит, зменшення використання лісових ресурсів та збереження або покращення основних механічних властивостей матеріалу.

Особливості всихання заготовок з дубової деревини, висушених у сушильних камерах різного типу

Юрій Губер, Оксана Олійчук, Сергій Копинець, Жанна Гуменюк, Андрій Ференц — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Деревина належить до матеріалів, які змінюють свої лінійні розміри залежно від температурно-вологісного стану навколишнього середовища. На ці особливості потрібно звертати увагу не лише в технологічних процесах її механічного оброблення, де необхідно враховувати припуски на всихання, але й під час експлуатації за умов змінних параметрів довкілля.

Експериментальні дослідження проводили на заготовках, випиляних із деревини дуба звичайного (Quercus robur L.) номінальними розмірами 50 × 50 × 1000 мм. Величину всихання визначали після їхнього сушіння у конвективній сушильній камері KAD-1×6S фірми Katres та вакуумно-конвективній сушильній камері місткістю приблизно 50 м³ висушуваних сортиментів фірми Hildebrand-Brunner. Заготовки висушували до заданої кінцевої вологості 8%.

За умови зниження вологості деревини нижче 30% відбувається зменшення її лінійних розмірів. На величину цієї зміни впливає низка факторів: деревний вид та вологість деревини, її густина, напрям щодо головних осей дерева, розміри сортименту, режим сушіння, частка вмісту пізньої деревини, анатомічна й субмікроскопічна будова деревини, місце випилювання зразка деревини за висотою та діаметром колоди тощо.

Встановлено, що величина зміни лінійного розміру заготовок після вакуумно-конвективного сушіння становить 3,03 мм, після конвективного – 3,41 мм. Коефіцієнт всихання заготовок, висушених у вакуумно-конвективній сушильній камері становить 0,247, а у конвективній – 0,273.

Отримані результати засвідчують, що процес вакуумно-конвективного сушіння перебігає інтенсивніше і це має вплив на величину всихання, яка є меншою, ніж за конвективного сушіння.

Емісія формальдегіду з легких стружкових плит з вмістом стружки зі стебел соняшника та міскантуса

Руслан Козак, Володимир Бірук — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Досліджено вплив стружки зі стебел соняшника та міскантуса на емісію вільного формальдегіду з легких тришарових стружкових плит. Актуальність дослідження зумовлена посиленням екологічних вимог до деревинних композиційних матеріалів та необхідністю зменшення використання деревинної сировини у виробництві плит. Мета роботи полягала у встановленні впливу на показники емісії формальдегіду часткової та повної заміни деревинної стружки у внутрішньому шарі легких стружкових плит стружкою зі стебел соняшника та міскантуса. У лабораторних умовах виготовлено тришарові стружкові плити щільністю 550 кг/м³ з різним вмістом агросировини у внутрішньому шарі. Для склеювання використано клей на основі карбамідоформальдегідної смоли. Визначення емісії вільного формальдегіду проводили методом газового аналізу відповідно до вимог EN ISO 12460-3. Встановлено, що використання стружки зі стебел соняшника та міскантуса сприяє зниженню емісії формальдегіду порівняно з контрольними плитами, виготовленими виключно з деревинної стружки. Найнижчий показник емісії формальдегіду отримано для плит зі 100% стружки зі стебел соняшника у внутрішньому шарі – 2,32 мг/(м²·год), що на 23,93% нижче порівняно з контрольними зразками. Для плит зі 100% стружки міскантуса середній показник емісії формальдегіду становив 2,76 мг/(м²·год), що на 9,51% нижче від контрольних плит. Комбіноване використання стружки зі стебел соняшника і міскантуса також сприяло зменшенню виділення формальдегіду. Усі дослідні зразки, включно з контрольними, відповідали вимогам класу емісії формальдегіду E1. Зниження емісії формальдегіду пояснюється особливостями будови лігноцелюлозної сировини, меншою її щільністю та формуванням більш щільної структури плит із меншою пористістю. Використання стебел соняшника та міскантуса у виробництві легких стружкових плит дає змогу розширити сировинну базу, зменшити споживання деревини та підвищити екологічну безпечність плитних матеріалів.

Вплив діаметра інструмента та швидкості його подачі на час виготовлення гнізда для замка в дверному полотні на верстаті з ЧПК

Євстахій Миськів, Руслан Барабаш, Артем Калина — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Українська деревообробна промисловість має доступ до найсучасніших машин та обладнання з числовим програмним керуванням (ЧПК), однак галузь часто не може повною мірою використати цей потенціал, що призводить до прийняття неоптимальних рішень на виробництві. Формування вартості дверних блоків, а особливо – дверних полотен для кінцевого споживача значною мірою залежить від собівартості виробу на етапі його виробництва, тобто від кількості сировинних, енергетичних, логістичних, часових, трудових та інших ресурсів, які затрачено в процесі виготовлення цієї продукції.

Здійснено аналіз ефективності використання інструменту різного діаметра в контексті порівняння траєкторії його переміщення та впливу на виробничий час виготовлення замкового гнізда, що формується під час оброблення дверного полотна на верстаті з ЧПК із використанням агрегату для цієї операції. За результатами дослідження сформовано рекомендації для вибору діаметра різального інструмента з урахуванням критеріїв ресурсоощадності виготовлення дверного полотна.

Розроблено математичну модель для прогнозування витрати часу на виготовлення гнізд під замок. Математична модель описує залежності часу виготовлення замкового гнізда від геометричних параметрів, траєкторії переміщення різального інструменту та розмірів самого гнізда. Встановлено коефіцієнт швидкості інструмента, який враховує нелінійність швидкості переміщення приводів по осях верстата з ЧПК за зміни напрямку руху. Усереднене значення коефіцієнта швидкості (К_{швидкості}) становить 0,75611 для подачі 10м/хв, що зумовлено неможливістю досягнути заданої подачі через невеликі відстані переміщення інструменту в замковому гнізді.

Реологічні властивості термічно модифікованої деревини ялини європейської Picea abies (L.) Karst. у середовищі азоту

Ярослав Щупаківський, Йосип Андрашек, Роман Щупаківський, Орест Савчак — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Подолання деяких недоліків деревини, як конструкційного матеріалу, зі збереженням показників екологічності на рівні звичайної деревини досягається шляхом її термічного модифікування. Термічно модифікована деревина (ТМД), зберігаючи безперечні переваги звичайної деревини, дає змогу суттєво підвищити біологічну стійкість і забезпечити стабільність форми і розмірів виробів в процесі експлуатації.

Об’єктом дослідження були радіальні зразки прямокутного перерізу розміром 35 × 12 × 0,6 мм, виготовлені з термічно модифікованої деревини ялини європейської при температурі 180 і 210ºС у середовищі азоту.

Дослідження в’язкопружної поведінки (повзучості) деревини під дією статичних навантажень проводили з використанням динамічного механічного аналізатора Gabo Eplexor 25N DMA та програмного модуля на основі моделі Бюргерса. Програмне керування експериментом і первинне опрацювання даних виконували за допомогою програмного комплексу GABO. Експериментальні дослідження в’язкопружних властивостей деревини здійснювалось в режимі розтягу з використанням програмних модулів “Time Sweep” та “Temperature Sweep” за квазістатичної частоти навантаження (f = 0…0.01Гц).

Встановлено вплив температури термічного оброблення деревини ялини європейської в середовищі вуглекислого газу на зміну в’язкопружних характеристик та модуля повзучості. Виконаний аналіз кінетики деформації під навантаженням дає підставу стверджувати, що термічна модифікація суттєво змінює механічну стійкість матеріалу, причому цей вплив має чітко виражений градаційний характер від температури модифікування.

Отримано графічні залежності зміни деформацій для термічно модифікованої і немодифікованої деревини ялини європейської, які дають змогу оцінити вплив температури на реологічні властивості матеріалу.

Особливості змочування деревинної підкладки модифікованою лляною олією

Лариса Яремчук, Любов Чорнобай — пт, 22 тра 2026 00:00:00 +0300

Досліджено фізичні основи утворення захисно-декоративних покриттів на основі модифікованої лляної олії. Вивчено змочування лляною олією підкладки деревини, порівняно з алкідним лаком як таким, що найбільше використовується для створення захисно-декоративних покриттів столярно-будівельних виробів.

Для дослідження використовували модифіковану каніфоллю лляну олію. Вміст каніфолі змінювали від 1,0 до 3,0 масових частин (м.ч.). Попередніми дослідженнями встановлено, що каніфоль покращує якісні характеристики покриттів, створених на основі олійних матеріалів. Модифікована каніфоллю олія підвищує твердість плівки та зменшує здатність олії дифундувати у деревинну підкладку, а, відповідно, збільшується товщина захисно-декоративної плівки.

Змочування та розтікання лакофарбового матеріалу по поверхні деревини – необхідна умова утворення рівномірного покриття. Від того, наскільки добре лакофарбовий матеріал змочує підкладку і розтікається на ній, значною мірою залежать зовнішній вигляд, міцність, адгезія і захисна здатність покриттів. Визначення поверхневого натягу проводили за допомогою приладу академіка Ребіндера методом найбільшого тиску відриву бульбашки повітря у досліджуваному матеріалі.

Дослідження модифікованої каніфоллю лляної олії засвідчують, що введення каніфолі, як модифікатора, до трьох масових частин суттєво не підвищує поверхневого натягу композиції порівняно з алкідним лаком. Результати досліджень проникності модифікованої олії у підкладку деревини показали, що із збільшенням вмісту каніфолі в лляній олії глибина проникнення зменшується.