Ялина європейська у Правобережному Лісостепу України: перспективи використання та вдосконалення способів розмноження

  • Ya. Fuchylo Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України
  • O. Serediuk Національний університет біоресурсів і природокористування України
Ключові слова: Picea abies (L.) Karst; деревостани; насіння; саджанці; стимулятори росту і розвитку рослин; контейнерна культура; мінеральні добрива; клональне мікророзмноження.

Анотація

У Правобережному Лісостепу пристигаючі деревостани (вік 51-70 років) займають 43,5 % від загальної площі ялинників. Стиглі і перестійні насадження становлять понад 21,0 %, а молодняки – 13,9 %. Загалом насадження ялини європейської характеризуються високими лісівничо-таксаційними показниками. Частка участі ялини у складі штучних насаджень регіону досліджень з часом зменшується.

Дослідження клонової лісонасінної плантації ялини (свіжа діброва, D2) показали, що найвищими показниками росту (Ib клас бонітету) відзначалося клонове потомство плюсових дерев з Хмельницької та Сумської областей. Найнижчі показники росту відзначені у клонів прибалтійського походження.

Встановлено, що за рахунок використання стимуляторів росту і розвитку рослин можливе підвищення схожості насіння ялини європейської на 30,7 % і приживлюваності лісових культур – на 36,8 % порівняно з контролем.

Визначено оптимальні умови для ефективного клонального мікророзмноження рослин ялини європейської. Встановлено, що отримання 90 % асептичних здатних до регенерації мікропагонів забезпечує почергове витримування експлантів у 1%-му розчині AgNO3 і 2,5%-му NaClO. Використання безгормонального живильного середовища з половинною концентрацією Мурасіге-Скуга сприяє отриманню значної кількості рослин-регенерантів (90 %). Високу ефективність адаптації (95 %) отриманих рослин до умов in vivo забезпечує субстрат, що містить соснову кору, деревне вугілля, торф і сфагновий мох у пропорції 3:2:1:1.

Технологія вирощування садивного матеріалу ялини європейської із закритою кореневою системою передбачає використання слабокислих субстратів (рН 6,2), вирощування однорічних сіянців у мультиплатах, наступні два роки – у контейнерах місткістю 0,5 л та три роки – у трилітрових контейнерах.  

Посилання

Andreeva, E. N., Bakkal, I. Yu., Gorshkov, V. V. et al. (2002). Methods of studying of forest communities. Moscow: SRI of Chemistry of SPBSU (in Russian).
Bondar, A. O., & Hordienko, M. I. (2006). Formation of forest plantations in the dubravas of Podillya. Kyiv: Harvest (in Ukrainian).
Debryniuk, Yu. M. (2011). Dying of spruce forests: causes and consequences. Scientific Bulletin of the National Forestry University of Ukraine, 21 (16), 32-38 (in Ukrainian).
Debryniuk, Yu. M. (2003). Influence of mixing schemes on the growth and productivity of oak and fir in forest crops of the Western Forest-steppe. Scientific Bulletin of the Ukrainian State Forestry University, 13.4, 37-46 (in Ukrainian).
Debryniuk, Yu. M., & Dumansky O. I. (2010). Growth and productivity modeling of Picea abies [L.] Karst. plantations as forest plantations prototype in the Western region of Ukraine. Proceedings of the Forestry Academy of Sciences of Ukraine, 8, 83-90 (in Ukrainian)
Dospekhov, B. A. (1985). Methodology of field studies . Moscow: Agropromizdat (in Russian).
Fuchylo, Ya. D. (2011). Plantation Forestry: Theory, Practice, Perspectives. Kyiv: Logos (in Ukrainian).
Grodzki, W. (2007). Spatially-temporal patterns of the Norway spruce decline in the Beskid Śląski and Żywiecki (Western Carpathians) in southern Poland. Journal of Forest Science, 53 (Special Issue), 38-44.
Holubets, M. A. (1958). The use of Norway spruce for improving forest productivity on the plain part of the western regions of the Ukrainian SSR. The Harold of agricultural Science, 4, 51-56 (in Ukrainian).
Hordienko, I. I. (1953). Fast-growing spruce cultures. Proceedings of the Institute of Forestry, 5, 147-156 (in Ukrainian).
Hordienko, І .I. (1967). Mutual influence of spruce and oak. Kyiv: Scientific thought (in Ukrainian).
Hordienko, M.I. (1979). Methodological guidelines for the study and investigation of forest crops. Kyiv: Ukrainian Agricultural Academy (in Russian).
Kalinin, F. L., Sarnatskaya, V. V., & Polishchuk, V. E. (1980). Methods of tissue culture in plant physiology and biochemistry. Kyiv: Scientific thought (in Russian).
Kozlovsky, M. P., Kramarets,V. O., & Tselen, Y. P. (2013). Modern tendencies and causes of Norway spruce forests drying in the Beskydy region and ways to improve their sanitary condition. Scientific fundamentals of biotic diversity preservation, 4 (11), 167-180 (in Ukrainian).
Leontovyc, R., & Kunca, A. (2006). The role of fungal pathogens in the premature decay of Norway spruce stands in Slovakia. Current problems of forest protection in spruce stands under conversion. Forest Research Institute, 79-84.
McCown, B. H., & Lloyd, G. B. (1981). Woody plant medium (WP 14) – a mineral nutrient formulation for microculture of woody plant species. Ibid. 16, 453.
Murashige ,T., & Scoog, F. (1962). A revised medium for rapid, growth and bioassays with tobacco tissue cultures. Physiol. Рlant., 15, (3), 473.
Serediuk, O. O., Chornobrov, O. Yu., Klyuddenko, A. A., &Kolesnichenko, O. V. (2014). Optimization of traditional and newest research methods of propagation of Norway spruce (Picea abies (L.) H. Karst.) in vivo and in vitro conditions. Scientific Bulletin of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, 198 (1), 113-122 (in Ukrainian).
Shmidt, V.M. (1984) Mathematical Methods in Botany. Leningrad: Publishing house of Leningrad University (in Russian).
Vasilevsky, O. H. (2009). Analysis of the condition and productivity of oak-spruce forests of different ages of Podillya. Forestry and forest melioration, 115, 106-110 (in Ukrainian).
Zhigunov, A. V., Semakova, T. A., & Shabunin, D. A. (2007). Mass drying of forests in the North-West of Russia. Retrieved from http: // http://resources.krc.karelia.ru/krc/doc/publ2007/forest_biology_research_042-52.pdf (in Russian).
Опубліковано
2018-05-31
Розділ
ЛІСОВІ КУЛЬТУРИ, ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ, СЕЛЕКЦІЯ І ГЕНЕТИКА